Історія новорічних листівок 2023
Поки останні адресати листівок очікують, що укрпошта все ж таки знайде в собі сили на доставку, я розкажу, як того року змінювались плани на «листівку», та що з цього вийшло.
Іграшка
Більше року тому, на початку січня, коли я тільки-тільки відійшов від метушні із попередньою «листівкою» (то були тигрячі лапи і треба буде якось написати як важко тоді було їх виробити та як мені пощастило з вчасною відправкою), я замислився як встигнути у 2022 без бігу з перепонами у грудні та все зробити вчасно. І тоді я придумав, що зроблю ялинкову іграшку у формі кролика, але цього разу, вирізаного із фанери та якого потрібно збирати самостійно, як конструктор. Навіть дізнався у компанії-виробника, що вони згодні виготовити мій «пазл». Повністю готовий інформаційно, маючи план дій та весь рік попереду, я трохи пригальмував цей проект. З багатьох причин, але кінець січня й початок лютого іграшкою я не займався. А потім стало сильно не до того.
Згодом, я знайшов у собі сили повернутись до проекту у травні. І навіть почав працювати над контурами іграшки. А ще вирішив, що треба додати трохи механіки.
Ідея полягала в тому, що натискаючи на вуха можна було підняти гармату, при цьому хвіст зводився як курок, і коли б він натискався, то канцелярська гумка притягувала б гармату до низу. Такий собі «постріл». Отак війна впливає навіть на суто цивільні проекти.
Листівка
Але вже тоді було зрозуміло, що проект іграшки буде досить складно зробити та зовсім невідомо що буде до Нового Року. То ж, я вирішив шукати ще й запасний план на додачу. І придумав паперову листівку яка, як мені здається, досить гарно ілюструє те, що відбувається поміж Україною та ворогами.
Головна ідея була така — поєднати між собою тотемного звіра наступного року із прапором України та казаком Мамаєм.
Чому Мамай?..
Бо ця старовинна гравюра розповідає про спокійну силу — козак сидить і відпочиває, палить собі потроху, щось їсть, награє на бандурі. Ви можете підійти, посидіти біля нього, послухати музику, можливо, він розділить з вами трапезу. Але він воїн, і тому на випадок, якщо ви його станете зачіпати, у нього є кінь та зброя. І він добре вміє та й буде захищатися.
Отже, ідея цієї картини все ще досить близька нинішнім українцям. Ми не чіпали нікого, та вчинили жорсткий опір, коли на нас напали. Здається, то воно саме. І виходить, що то є у нас в історії та у крові.
Але ж як поєднати це все? Дуже легко, як виявилось. Осучаснюємо зброю та приладдя, робимо з кролика козака та ставимо це все на наши лани широкополі. Дуже зручно виходить із прапором :)
Уявіть собі кролика, що сперся спиною на колесо гармати та й відпочиває. Та вибачте мені, що я не вмію малювати. Саме цей малюнок я надіслав митцю, от було сміху… ;)
Довго шукав, яку гармату розробили саме в Україні, та зрозумів, що основна гармата, що тоді використовували у ЗСУ була ще радянського зразка. Тому я вирішив, що якраз протикорабельна ракета «Нептун», із пусковою установкою УСПУ-360 може стати тим самим конем козака. По перше, це наша розробка, по друге — вона як раз у квітні доброе проявила себе у дії ;) То ж, на це я й вирішив натякнути, але самого крейсеру, звісно, на листівку не додавати. Ще у небі мають бути лелекі. Та, нажаль, тоді я ще не знав про наши дрони «Лелека-100», що вже рік як стояли на озброєнні ЗСУ. То ж, роль лелеки зіграв турецький «Байрактар».
Отже, концепт листівки був сформований і робота почалась. Серед ідей яким я відмовив у розробці була й така :) Та й міст «втомився» трохи пізніше ;) Головне, я не хотів «пускати» війну на мою листівку.
Розробка йшла дуже повільно, та близько кінця серпня я мав готовий результат.
І, спеціально для Нового Року, саме та листівка, на яку всі так довго чекали, та й дехто ще чекає:
ЗСУ
На цьому історія не зупинилась. Точились запеклі бої, пройшло літо, а п’ятами з Харкова рашисти ще не накивали. І мені спало на думку, що замість іграшки, сили та кошти (а кожного року листівки, особливо іграшки, то не дешеве задоволення) треба витратити якось на підтримку бійців. Але що я можу? Що потрібно військовим? Кому саме?.. Безліч питань та немає відповідей.
Та я мав готову листівку. Чи цікаво буде отримати нашим воїнам листівку?.. Не впевнений. Ну шматок картону, ну якийсь малюнок. Я відчував, що це на фронті не має цінності зовсім (хоча, можно багаття розпалити 🙂), а поза фронтом та й взагалі дратуватиме. А хотілось принести користь. До речі, мені пропонували замість листівок надіслати шкарпетки. Але скільки я можу купити шкарпеток та чи буде це когось підтримувати?.. Шкарпетки то є звичайна волонтерська допомога, майже не помітна емоційно.
Але я відчував, що саме емоційна підтримка була потрібна та саме у найгарячіших місцях. І я знайшов ідею. Честертон казав «Справжній солдат воює не тому, що він ненавидить те, що перед ним, а тому, що він любить те, що позаду нього». То треба нагадати, що позаду! Хто позаду. І універсальна відповідь — діти. Вони позаду. Їх треба захищати і любити, бо діти того потребують.
Не знайшов, хто автор цього мема
Тому, я вирішив доставити дитячі поздоровлення на фронт. А мою листівку просто поставити єдиним для всіх поздоровлень зворотом, носієм, якщо можна так сказати. І не додавати ніяких написів про те хто я, хто друкував, хто малював, хто доставляв… Ніякої інформації окрім малюнка та поздоровлень дітей.
А ще, я вирішив зробити цей проект «ексклюзивом для ЗСУ». Тобто, створити новий малюнок, у іншому стилі, але з тією самою ідеєю.
З початку все виглядало досить просто. Знайти митця для нової листівки, закинути макет у друк, попросити когось відвезти до одній-двох шкіл, а потім відправити із волонтерською допомогою. Захоплений ідеєю я навіть подзвонив у фонд Притули… Вони ввічливо пообіцяли перетелефонувати :)
Та склалося все інакше. Я розумів, що у вересні підписувати новорічні листівки будет не доречно. І настрій буде не той у дітей, і за осінь все може дуже сильно змінитись. То ж я спланував підготовку листівки на листопад, а для початку став шукати митця.
Цей процес зайняв набагато довше, ніж я планував. Поміж роботою я сидів та іноді гортав профілі митців на різних сайтах, та передивлявся купу малюнків. А ще, нажаль, я з одного боку був завалений роботою, а з іншого і не поспішав. То ж коли я спіймав себе у середині листопада(!) без готового малюнка(!!) я зрозумів, що щось пішло не так, і хто саме тут налажав 😉
Але був і плюс, я поки передивлявся інших митців, зрозумів який саме стиль я хочу. І за декілька днів пошуків такого стилю, знайшов те, що шукав. Малюнки Christian Philip Tee, митця з Філіппін, підходили як найкраще. Я написав йому слізного листа з благанням врятувати мене і намалювати малюнок для мене поза чергою. Він, дізнавшись для кого буде ця листівка, погодився і вже за кілька днів надіслав мені перший варіант.
І декілька раундів виправлені і уточнень, нарешті новий малюнок був готовий. Та-да! Дивіться, яка краса! 🙂
Але це був вже самий кінець листопаду, а попереду було ще багато роботи.
І тут мене спіткали дві проблеми про які я і гадки не мав у вересні. Відсутність світла та відсутність дітей у школах! Обстріли, тривоги, обмежена кількість учнів…
Я став шукати школи, де взагалі можна підписати листівки. І зрозумів, що я потребую допомоги навіть щоб сидіти на телефоні. Замість шкіл став шукати волонтерської допомоги.
Перший же волонтер подзвонивши у п’ять шкіл сказав, що діла не буде. І тираж у 2000 листівок просто нема кому підписати! А ще подзвонив другу, що боронить кордон із Білоруссю на півдні України, та той сказав, що погана ідея, нікому таке не потрібно, краще шкарпетки.
Ну, про те, що воно потрібно, то я був впевнений у своєму рішенні. Хоча і засумнівався трохи. А от про відсутність дозволів від шкіл!.. Ні дітей немає, ні школи не хочуть зв’язуватись козна з ким…
І тут мені надзвичайно пощастило із другим волонтером, Марією. Вона знайшла і школи, і учнів, забрала з друкарні перші 1000 листівок, швиденько розкидала їх по школам і навіть сфотографувала перші результати!
Довелось швидко замовляти додатковий папір, ловити години коли на виробництві є світло і швидко друкувати омріяну другу тисячу! А діти все підписували і підписували!..
Хоча, здається, декому із школярів занадто сподобались ці листівки, а може дехто не виконав «домашнє завдання» і замість 2000 листівок ми зібрали всього 1400. Отаке природне зменшення 😉
Останнім кроком була відправка листівок на фронт. Тут нам допомогли два фонди і один військовий. І тут все знов забуксовало. Чомусь нова пошта не доставляє кожному бійцю у окоп листа наступного ж дня після відправки… То ж доставка виявилась надзвичайно повільною, і значно пізніше Нового Року. А із військовим, учнем гімназії, нажаль, немає зв’язку й досі 😢
Та були й веселі моменти. Ото мабуть, щоб розпалювати більш зручно було!
Та все ж таки, вони дійшли!
Мрії збуваються, а мій проект «ексклюзивна листівка для ЗСУ» силами надзвичайних Українців (та одного філіппінця) таки вділось зробити!
А такі відгуки — то є сама жадана винагорода!
Хоча ні, сама жадана — посмішки тих, кому зараз найважче.
Величезна подяка:
- Марія Кухарчук
- Благодійна Організація «ЄНадія»
- Благодійний Фонд «ТурботаЄ»
- Christian Philip Tee
- Друкарня E-Photo
- Навчальні заклади:
- Київська інженерна гімназія
- Гімназія "Київська Русь”
- Гімназія НПУ
- Середня загальноосвітня школа №111 ім. С.А. Ковпака
- Спеціалізована загальноосвітня школа №302
- Спеціалізована загальноосвітня школа №296
- Гімназія №261
- Слов’янська гімназія
- НВК “Перша ластівка” №187
- НВК Ліцей №157
🎄 З Новим Роком! 😉
